Ні, ні, ні, шановний читачу. Я нізащо не втомлюватиму Вас роз'ясненням поняття «аура». Краще від Ліни Костенко годі тлумачити зміст цього слова. Хочу порозмірковувати саме про ауру шкільну а конкретніше Гармонійну «Дивовижжя якесь, - вигукне песиміст, - яка ще гармонія, яка гармонійна аура?» Дозвольте навести декілька аргументів на користь того, що така, пробачте, «дурничка-дрібничка» як аура школи просто необхідна для її повноцінного функціонування. На мою думку, гармонійна аура будь-якої школи починається, по-перше, з її... назви. А тепер запитайте себе, як у нашому місті іменуються навчальні заклади? Саме так: №1, №2, №3... Продовжувати не буду бо приватна школа «Гармонія» єдина у місті з такою багатообіцяючою назвою. У «Гармонії» й можливі лише особливі гармонійні стосунки між учнями та вчителями, між однокласниками, між школярами та обслуговуючим персоналом. По-друге, гармонійна аура досягається українськістю школу. Не знаю, чи є таке слово. Але, як писав наш незабутній Олесь Гончар, «якщо нема, то хай буде». Ця українськість у приватній школі не нав'язлива, але відчувається у всьому: семикласники і під час перерви спілкуються вишуканою українською мовою, на дошці оголошень мирно «співіснують» верлібри В.Білоцерківця - українською і висловлювання Т.Драйвера - російською, а якщо хтось вирішить додати щось англійською, французькою чи китайською, будьте певні, це лише вітатиметься адміністрацією, вчителями та батьками. А від українськості - крок до національної гідності, яка за Т. Шевченком, є найвищою мірою і найбезкомпроміснішою оцінкою людської поведінки. По-третє, якщо ви раптом завітаєте у класну аудиторію дев'ятикласників, то обов'язково звернете увагу на великий букет сніжно-білих гвоздик (подарунок юнаків однокласницям на Восьме березня). Щасливиці довірливо розкажуть Вам, що вражені такою увагою, заходились після свята випікати особливі тістечка. Частували ними - святковий настрій не покидав усіх довго-довго... «Ні, щось тут не так, - знову вигукнете Ви? - А суфікси, префікси? Геометрична професія? Зовнішнє оцінювання зрештою? Оце - гармонія!» Не сперечатимусь. І це у «Гармонії» на висоті. Бо хіба не члени журі цьогорічного міського конкурсу-захисту наукових робіт оцінили захист дослідження Любові Жур з права найвищим балом. І хіба Антон Кравчук та Овчарук Денис (дев'ятикласники-відмінники обласного ліцею) не провчились у «Гармонії» 8 років? Чи випускниці першого випуску Лілія Скок, Ганна Зелінська, Айя Жила, Анна Палкіна, Анна Кутей (всіх не перелічуватиму) відмінно не навчаються нині у найпрестижніших вузах України? Перейду до конклюзії, тобто заключної частини. Щоб у читачів не склалася хибна думка, що аура у «Гармонії» справді якась особлива-безпроблемна, зауважу: проблем у цій приватній школі, яка дивовижним чином і досі тримається на плаву, безліч. Державної допомоги ніякої, комунальні платежі та оплата праці вчителів і податки з'їдають «левову частку доходів». Але аура приватної школи «Гармонія» аж ніяк не визначається цими негараздами. Вона - в іншому. Тому батьки і діти обирають «Гармонію». Приєднуйтесь!
ХМЕЛЬНИЦЬКІ ОГОЛОШЕННЯ. №16 (106), 21.04.2008 р. На правах реклами | 
