Жорж - Райхертятко!

Я хочу розповісти Вам про свого Жору. Він - заморське поросятко, а,також, головний член нашої родини, тому що  саме від його поведінки залежить наш настрій.

               Коли Жорик зявився у нас вперше, він був настільки крихітним, що потонув у моїй долонці. Ми намагались замінити йому маму, але на перших порах постійно слухали нічні концерти "без замовлення".  Згодом ми звикли один до одного. Малюк їв і спав, знову їв і спав, а між ділом співав і хрюкав.

              Жора у нас дуже розумний. Коли він чує голос бабусі,  то напевно знає, що зараз йому дадуть свіженької кульбабки або петрушки, яку він любить. Коли я виймаю Жорика з клітки щоб погратись, то обов’язково пригощаю його чимось смачненьким. Він залюбки ласує, але все одно подивляється на двері, чекаючи на мою маму. Коли Вона з’являється, в неї теж для нашого улюбленця є якась смакота. І тоді Жора всідається у мене на плечі і, смішно тримаючи передніми лапками гостинця, швиденько його схрумує.  І скажіть, що ці маленькі створіння не розумні і не знають нічого окрім  найпростіших  вроджених рефлексів.

               Влітку, коли ми випускаємо Жору погуляти в садок, йому страшенно подобається від тікати і кудись заховатись. Можливо, це для нього якась гра. Але коли він зробив це вперше, ми страшенно налякались: шукали його усюди, гукали, заглядали в усі закутки, та він не реагував. А коли я почала плакати, Жора насторожено виліз зі схованки. Зупинився на півдорозі, наче чекав на нашу реакцію, як дитина: що ж далі – посварять, чи пожаліють і все пробачать!? Ніхто його, звичайно, не карав, а навпаки – ми всі йому зраділи і розцілували. І ця гра тривала й далі, аж доки наш непосидючий друг не натрапив на улюблене місце великого чорного сусідського кота і сховався там. Добре що ми в цей час були поряд та за всім спостерігали. Жора вистрибнув як ракета і кинувся у наш бік, а  кіт, теж - полетів у другий бік. Ото сміху було! Але з тих пір він наш вихованець більше не тікав. 

            А взагалі, Жоржик – це мій маленький пухнастий друг, який мене завжди підтримує і розуміє. І я його дуже-дуже люблю!!!

Діана Райхерт, 8 кл.   2014 рік