ГАРМОНІЙНА АУРА АБО ЧОМУ ОБИРАЮТЬ «ГАРМОНІЮ» - ХМЕЛЬНИЦЬКІ ОГОЛОШЕННЯ. №16 (106), 21.04.2008 р.

У лекції, прочитаній Ліною Костенко перед студентами і викладачами НаУКМА у 1999 році, є особливі слова: "..кожна нація повинна мати свою гуманітарну ауру".

 

Дозволю собі перефразувати шанованого Почесного професора Києво-Могилянки: "А школа? Чи вона повинна мати ауру? І ким, коли, за яких обставин твориться ота особлива неповторність, яка, мов магніт, притягує до себе?"

Ні, ні, ні, шановний читачу. Я нізащо не втомлюватиму Вас роз'ясненням поняття «аура». Краще від Ліни Костенко годі тлу­мачити зміст цього слова. Хочу порозмірковувати саме про ауру шкільну, а конкретніше - Гармоній­ну. «Дивовижжя якесь, - вигукне песиміст, - яка ще гармонія, яка гармонійна аура?»

Дозвольте навести декілька аргументів на користь того, що така, пробачте, «дурничка-дрібничка» як аура школи, просто необхідна для її повноцінного функціонування.

На мою думку, гармонійна аура будь-якої школи починається, по-перше, з її... назви. А тепер запитайте себе, як у нашому місті іменуються навчальні заклади? Саме так: №1, №2, №3... Про­довжувати не буду, бо приватна школа «Гармонія» єдина у місті з такою багатообіцяючою назвою.

У «Гармонії» й можливі лише особливі гармонійні стосунки між учнями та вчителями, між одно­класниками, між школярами та обслуговуючим персоналом.

По-друге, гармонійна аура до­сягається українськістю школу.

Не знаю, чи є таке слово. Але, як писав наш незабутній Олесь Гон­чар, «якщо нема, то хай буде». Ця українськість у приватній школі не нав'язлива, але відчу­вається у всьому: семикласники і під час перерви спілкуються ви­шуканою українською мовою, на дошці оголошень мирно «співіс­нують» верлібри В.Білоцерківця - українською і висловлювання Т.Драйвера - російською, а якщо хтось вирішить додати щось англійською, французькою чи китайською, будьте певні, це лише вітатиметься адміністра­цією, вчителями та батьками. А від українськості - крок до національної гідності, яка за Т. Шевченком, є найвищою мірою і найбезкомпроміснішою оцінкою людської поведінки.

По-третє, якщо ви раптом завітаєте у класну аудиторію дев'ятикласників, то обов'язково звернете увагу на великий букет сніжно-білих гвоздик (по­дарунок юнаків однокласницям на Восьме березня). Щасливиці довірливо розкажуть Вам, що вражені такою увагою, заходи­лись після свята випікати осо­бливі тістечка. Частували ними - святковий настрій не покидав усіх довго-довго...

«Ні, щось тут не так!, - знову вигукнете Ви, - А суфікси, пре­фікси? Геометрична професія? Зовнішнє оцінювання зрештою? Оце - гармонія!»

Не сперечатимусь. І це у «Гар­монії» на висоті. Бо хіба не члени журі цьогорічного міського конкурсу-захисту наукових робіт оцінили захист дослідження Любові Жур з права найвищим балом. І хіба Антон Кравчук та Овчарук Денис (дев'ятикласники-відмінники обласного ліцею) не провчились у «Гармонії» 8 років? Чи випускниці першого випуску Лілія Скок, Ганна Зелінська, Айя Жила, Анна Палкіна, Анна Кутей (всіх не перелічува­тиму) відмінно не навчаються нині у найпрестижніших вузах України?

Перейду до конклюзії, тобто заключної частини. Щоб у чи­тачів не склалася хибна думка, що аура у «Гармонії» справді якась особлива-безпроблемна, зауважу: проблем у цій при­ватній школі, яка дивовижним чином і досі тримається на пла­ву, безліч. Державної допомоги ніякої, комунальні платежі та оплата праці вчителів і податки з'їдають «левову частку дохо­дів». Але аура приватної школи «Гармонія» аж ніяк не визнача­ється цими негараздами. Вона - в іншому.

Тому батьки і діти обирають «Гармонію». Приєднуйтесь!

ХМЕЛЬНИЦЬКІ ОГОЛОШЕННЯ. №16 (106), 21.04.2008 р. На правах реклами

 
Розробка сайту: uaBiznes.info