Гармонія: у кожному бачити особистість - «ПРОСКУРІВ», №№71-72, 30 серпня 2002.

Коли ж і говорити, то хіба що скептично. А ще добре було переказати плітки про цю школу, які ніби й нізвідки, проте, час від часу чо­мусь з'являються. Мовби хтось у тім навіть зацікавлений.

Що це? Відомий консерватизм значної частини наших педагогів? Нерозуміння? Заздрість?

Звичайно "Гармонії" все це не дуже шкодить, як мовиться, шкільний кара­ван іде. І все ж незрозуміло, чому освітянську громаду міста не цікавить уже напрацьований досвід приватної школи.

Якось я мав нагоду розмовляти з учителями, що порівняно недавно прийшли сюди працювати. Тетяна Володимирівна Савчук, наприклад, до "Гармонії" очолювала методичне об­'єднання вчителів початкових класів ЗОШ №14. Ось її думка про нове місце роботи:

- У приватній школі створені умови для більш продуктивної праці вчителя. По-перше, до четвертого класу разом з учителем працює психолог і вихователь. А що в класі не більше двадцяти учнів, той кожна дитина вив­чається справді всебічно, до кожної добирається свій "ключик". По-друге, тут чудове забезпечення наочними матеріалами, методичною і дидак­тичною літературою. І все це за ра­хунок школи...

Зрозуміло, що педагогів зацікавлює й матеріальна стабільність, та в мене не склалася думка, що це головна причина, з якої вони прийшли сюди працювати. Чи не найбільше я заці­кавився думкою Оксани Жук, яка перерейшла в "Гармонію" останньою. Але звідки? З гімназії!

- Найголовніше, - каже Оксана, це і атмосфера, що створюється довко­ла дітей з першого ж дня навчання. Стосунки між учнями і педагогами справді можна назвати гармонійни­ми. Цьому допомагає і робота досві­дчених психологів, і, звичайно, теплі, дружні стосунки в педколективі.

У школі до дітей ставляться не як до середньостатистичних учнів, а в кожному бачать особистість. Думаю, все це помічають і батьки, зокрема, й те, що, крім основних знань і навичок, тут можна отримати додаткові: з математики, інформатики, іноземної мови, під час індивідуальних занять з психологами та вихователями, з ве­ликого тенісу, театрального мистец­тва.

Певна річ, батьки бачать і інші пере­ваги приватної школи: просторі при­міщення, комп'ютери та (фортепіано в кожному класі тощо). А от педагогі­чний загал таки мав би зацікавити навчально-виховний процес, те, ска­жімо, чому результати, яких досягають у "Гармонії", нічим не гірші, ніж у "відібраних" класах в державних шко­лах.

Сталося так, що я був свідком пер­ших кроків у створенні школи нового типу в 1995 році. Ентузіазм її моло­дого директора, кандидата фізико-математичних наук Олега Шелепала та його заступника, висококваліфіко­ваного психолога Олександра Дікарєва тоді і справді викликав певні сумніви. Але тепер уже очевидно, що школа відбулася, а тому й далі її ігнорувати може лише той, хто не стільки любить дітей, скільки себе в педагогіці.

«ПРОСКУРІВ», №№71-72, 30 серпня 2002. Р.Осика.